Сьогодні – Україна відзначає День Гідності та Свободи, що об’єднав дві історичні події періоду незалежності – Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію Гідності 2013-2014 рр. Це свято встановлено Указом Президента України Петра Порошенка від 13 листопада 2014 року, для того щоб донести до сучасного і майбутніх поколінь правдиву інформацію про нові сторінки історії України, а також віддати належну шану гідності, жертовності і патріотизму тим громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, європейського вибору.

22 листопада 2004 року – розпочалась Помаранчева революція. Українці тоді вперше вийшли на Майдан і добилися повторних виборів. Помара́нчева револю́ція — кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні. Конституційна реформа зменшила повноваження президента, і, таким чином, знизила рівень значущості спірних президентських виборів. За результатами голосування у повторному другому турі виборів перемогу здобув Віктор Ющенко. Зміна правлячої еліти України, що відбулася в результаті «Помаранчевої революції»…

Молоде покоління студентів яке виросло на ідеалах мирної Помаранчевої революції не змогло стерпіти брехні режиму Януковича і у листопаді 2013 року українці знову вийшли на Майдан. На цей раз він виявився кривавим. Протести перетворилися з проєвропейських на антиурядові та стали значно масштабнішими. Відбулися криваві сутички в центрі Києва, з’явилися перші жертви…

Революція Гідності ^- Київський Майдан, Майдан у Києві, Євромайдан 

Терміни Революція Гідності та Єврореволюція стосовно означених подій іноді використовуються в тому ж контексті, що й термін Євромайдан, але мають інше семантичне навантаження: «Євромайдан» здебільшого застосовується в контексті організації, форми та місця проведення протестів на підтримку європейського вибору України — як складова Революції Гідності; Революція Гідності — як суспільні та політичні зрушення, викликані зривом підписання Угоди про Європейську інтеграцію, та, власне, самим Євромайданом.

«Ваша думка для мене глибоко ворожа,

але за ваше право її висловити я ладен віддати своє життя».

Вольтер

16 листопада в Глибоцькому професійному ліцеї відбувся захід, присвячений Міжнародному дню толерантності. Толерантність людей є найважливішою умовою миру і злагоди в сім’ї, колективі та суспільстві. Принципи толерантності закріплені у Декларації, проголошеній та підписаній Юнеско 16 листопада 1995р.

Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Толерантність – це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Толерантність – це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.

Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність – це передусім активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

Поняття толерантності зустрічається ще у ХVІІІ ст. в епоху Просвітництва. Французький філософ і просвітитель Вольтер писав: «Ваша думка для мене глибоко ворожа, але за ваше право її висловити я ладен віддати своє життя».

Розуміння толерантності в різних культурах неоднакове, оскільки залежить від історичного досвіду народів:

-     у англійців толерантність розуміють як готовність і здатність без протесту вислухати особу;

-     у французів – як певну свободу іншого, його думки, прагнення, політичних і релігійних поглядів;

-     у іспанців толерантність означає здатність визнавати відмінність ідеї інших людей;

-     у китайців бути толерантним – проявляти великодушність по відношенню до інших;

-     в арабському світі толерантність – прощення, терпимість, співчуття іншому;

-     у персидському– ще й готовність до примирення;

-     в українців толерантність – це здатність терпіти щось або когось, бути стриманим, стійким.

Зараз толерантність розуміють як пошану і визнання рівності, відмову від домінування і насильства, визнання думки інших відповідно до своїх думок і поглядів. Отже, толерантність перш за все ставить за мету сприймання людей такими, якими вони є, і взаємодію з ними на основі згоди.