Ті чорні дні голодомору,

Мов рана, що не заживає,

Вони крізь час тривожать душу,

І спокою Вона не має…

24 листопада в Глибоцькому професійному ліцеї відбувся захід, присвячений 85-річниці Голодомору 1932-1933 рр.

Осінь 1932 року не віщувала великої біди. Врожай був не гірший, ніж у попередні роки. Здали селяни державі продподаток, але, раптом, оголосили другий, а потім і третій. Почали їздити по селах спеціальні продзагони і забирати все до нитки…

Пам'ятаймо, що зимою 1932-1933 рр. помирало в Україні 17 чоловік на хвилину, 25 тисяч щодня. За 10 місяців Україна втратила майже чверть свого населення.

Кожен учасник заходу вшанував пам'ять жертв Голодомору, запаливши свічку.

Тож схилімося в скорботному доземному уклоні перед пам'яттю жертв страшного голодомору. Бо пам'ять – нескінченна книга, у якій записано все!

21 листопада у багатьох країнах світу відзначають День вітань.

Щодня кожен з нас при зустрічі своїх знайомих, близьких і рідних вимовляє ряд слів, якими висловлює привітання. Це певні слова, з допомогою яких ми проявляємо свою люб'язність і доброзичливість. В якості привітання можуть бути не тільки словесні фрази й окремі слова, але і різні жести.

Існує безліч різних привітань. Вибір конкретного знака, залежить від багатьох обставин, наприклад від часу доби, традицій і культури, а також від людини і конкретної ситуації.

Бібліотекар Маріанна Шпак відвідала учнів гуртожитку. Заходячи у кімнату, віталася та розповідала про історію свята. Також, зважаючи на те, що в нашій країні зазвичай вітаються жестом рукостискання, жителі гуртожитку отримували символічний подарунок – кольорову долоньку. Маленьке свято подарувало учням гарний настрій та позитивні емоції.