Девіантна поведінка

У перекладі з латинської "девіація" означає відхилення. Початковим для розуміння сутності девіантної поведінки є поняття "норма". Соціальні норми - це засновані на цінностях правила поведінки, очікування і стандарти, які регулюють дії та вчинки людей, соціальних груп, зміцнюючи стабільність та єдність суспільства. Вихід за ці норми розцінюється суспільством як девіантна поведінка. Основними видами девіантної поведінки є злочини й аморальна поведінка, а також поведінка, спрямована на саморуйнацію особистості.

Виділяють такі прояви девіантної поведінки у дітей та підлітків:

- Алкоголізм;

- Наркоманія;

- Агресивна поведінка;

- Суїцидальна поведінка;

- Протиправна поведінка (злочинність);

- Проституція.

Також до ДП учнів слід віднести прогули уроків, втечі з дому, участь в бійках.

Наша задача, в першу чергу, полягає в тому, щоб виявити саме таких дітей та зрозуміти причини руйнівної поведінки. Як це зробити? Саме на цьому етапі важливу роль відіграє викладач, класний керівник, який має змогу спостерігати за учнями (під час уроків, перерви), їх поведінкою, манерою спілкування з товаришами та в разі необхідності сигналізувати психологу чи соціальному педагогу про прояви девіантної поведінки у певних учнів. Варто також знати, що підлітковий вік це кризовий вік і прояв тої чи іншої девіації залежить від особистісних особливостей дитини (характеру, темпераменту), її розвитку, інтелекту, сім’ї в якій вона виховується, друзів, тощо. Далі, по запиту вчителя, спеціаліст (психолог чи соціальний педагог) за допомогою наявного діагностичного інструментарію виявляє характерологічні особливості дитини, працює з нею, проводить профілактичну, інформативну, а за необхідності і корекційну роботу. Також разом зі спеціалістом викладач може підібрати той чи інший індивідуальний підхід до дитини та методи впливу на нього.